6.23 Чи можуть державні службовці носити релігійні символи? Чи може держава обмежувати (релігійну) свободу? Чи може християнин бути націоналістом, дезертирувати чи підтримувати іншу державу?
Право на релігійну свободу є основним правом людини. Це означає, що його можна обмежити лише через конфлікт з іншими основними правами, наприклад, пов’язаними з життям чи свободою інших. Держава має право вирішувати, які права мають перевагу. У більшості ситуацій християнин повинен мати право носити маленький хрестик на шиї, а мусульманин — носити хустинку. Якщо такі символи не несуть загрози ні собі, ні іншим, чому держава має право обмежувати їхнє фундаментальне право на вільний вибір і сповідування релігії?
Любов до своєї країни велика, але якщо націоналізм означає, що ви виключаєте інших або обмежуєте їх основні свободи, то це невірна позиція. Керуючись принципами свого сумління, ви можете підтримувати будь-кого де завгодно, якщо ви робите це відповідно до вчення Ісуса.
Does the commandment of God, “You shall not make for yourself a graven image” (Exodus 20:3), forbid the cult of images?
In the Old Testament this commandment forbade any representation of God who is absolutely transcendent. The Christian veneration of sacred images, however, is justified by the incarnation of the Son of God (as taught by the Second Council of Nicea in 787AD) because such veneration is founded on the mystery of the Son of God made man, in whom the transcendent God is made visible. This does not mean the adoration of an image, but rather the veneration of the one who is represented in it: for example, Christ, the Blessed Virgin Mary, the Angels and the Saints [CCCC 446].
What is the principle of subsidiarity?
The principle of subsidiarity states that a community of a higher order should not assume the task belonging to a community of a lower order and deprive it of its authority. It should rather support it in case of need [CCCC 403].
Глобальний вимір потрібно розглядати, не втрачаючи з поля зору локальний. Як реакція на «сферичне» поняття глобалізації, яке нівелює відмінності та згладжує особливості, знову легко можуть виникнути певні форми прояву націоналізму... Деякі з цих поглядів стосуються періоду між двома світовими війнами, коли популістські і націоналістичні заяви виявилися більш сильними, ніж діяльність Ліги Націй. Повторна поява цих імпульсів сьогодні поступово послаблює багатосторонню систему, що призводить до загальної відсутності довіри, кризи довіри в міжнародному політичному житті та поступової маргіналізації найбільш вразливих членів сім’ї націй [Папа Франциск, «До дипломатичного корпусу», 7 січня 2019 р.].
